МАРУСЯ, 65 - 21 июня 2011 21:12

[FONT=Arial][COLOR=blue]Колюча щока, неголена,
І руки, міцні, мов сталь.
Словами твоїми знеболена,
Я чую у них печаль.

Ген ходять зірки отарами,
Ген вирієм – журавлі.
Шукаєш пісень за хмарами,
А всі вони – на землі.

Зелені жита, некошені
Як колір очей твоїх
Сльозами жита зволожені
Так, ніби роса на них!

Вже котять роки до осені,
І скоро нам в листопад,
Уже косарі із косами
Край поля давно стоять.

Заграви живуть із іншими
Далеко в чужих краях
І я відчуваю стишений,
Солодкий, короткий жах.

І, ледь ворухнувши крилами,
Ми рушимо у політ
Над полем, хатами білими,
Над тим, чим вирує світ.

І я чекатиму стомлено,
Коли затріщить свіча
І ніжна щока неголена
Торкнеться мого плеча.
Олеся[/COLOR][/FONT]

• 
• 
•