Усе минае, i плиннiсть часу вiчною не буде. Усе минае i день i нiч- усе зникае. I помисли ,що е у нашiм серцi, живi, допоки е ми в свiтi. I кiсть художника, котрий шедевр малюе, i руки хлiбороба- це е життя ,котре любов даруе. У гнiвi ми буваем черствi, у словi iнодi жорстокi. I хай нас негаразди старять, буваем ми у едностi мiцнi. Душею не кривити, молодiти. I думати про лiто золоте, жарке, а ми, ми е люди. I наша гордiсть, i кроки мудростi святi. Печалi гiркота насiння для нас повинно бути як прозрiння. Якщо засiять поле мудростi насiнням крепостi не в силi, тодi йдемо до мудреця , до свiтла. Бо свiтло , те живе ,його не загасити. Шукати i знаходити ту мить, мить для спокути i для вчинкiв добрих мить.
