Все
Отредактировано:03.06.09 13:22
Їхала оце ровером через парк, а назустріч дівчина в білій сорочечці і в краватці з доларами. Іде, дріботить на високих підборах, поспішає видно, в люстерко на себе позирає. Чудернацько якось...Подумалося: так проходить великий шмат житки, щоби "соотвєтствовать" і "трєбовать соотвєтствия". А коли ж для власної то душеньки жити? Мо біда наша людська -в нестачі достоїнства і шани, тому і не можем ніяк із собою і людьми примиритися і все намагаємось то себе, то їх в якийсь "прекрасний образ" загнати, переінакшити "в соотвєтствии с...", замість того, щоб повірити, що саме такими...різними...неправильними...придуркуватими...мінливими...незрозумілими...чудернацькими...і ще там всякими...і задумав нас Творець, щоби розмаїттям життя відчути і прожити в усіх його проявах. Мо неможливість прийняти і проявити себе справжніх і їх, які вони є, а не "таких, как надо быть нормальному человеку" і є зневага до Великого Таємничого Замислу Життя...Бозна...
