МАРУСЯ, 65 - 1 декабря 2010 23:04

[FONT=Courier][COLOR=blue][SIZE=-1]
Ти моя незаспiвана пiсня
Олена Шовкова
Ти – моя незаспівана пісня,
Ти – мої непридумані вірші,
Те, що треба, і те, що пізно,
Все найкраще і все найгірше.

Ти – нескорена мною вершина,
Восьмитисячник недосяжний,
Ти – незібрана в жовтні шипшина,
Все, що солодко, все, що страшно.

Я- твоя недопита склянка,
І відмовився – ох! Даремно!
Ти про мене жалкуєш зранку,
А зустрінеш – і ось вже темно,
І пора розставатись знову,
І шукати від болю ліки,
Я – твоє невідгадане слово,
Сльози щастя і горя крики,
Непідвладна і вперта річка,
Не заходь, бо броду не буде!
Я – мелодія ностальгічна,
Від якої щемить у грудях.

Ти – мов птах, білокрилий промінь,
Я літати вчилась у нього.
Ти – мій човен,коли, як у повінь,
Захлинаюсь від зла чужого.

Ти – моя непохитна вежа,
Незносимі звитяжні лати,
В люті зими – барліг ведмежий,
Прохолодні в спеку палати.

Я – пітьма, і зоря, і пломінь,
Ти не знав, що такі бувають.
Я – кайдани твої невагомі,
Що не стримують і не пускають.

Ми, як дві самотні планети,
Випромінюємо кохання.
Проти нас безсилі багнети,
Катастрофи і хмар стискання.

Острови у зеленому листі?
Континенти,сумні й безплідні?
Пливемо? Стоїмо на місці?
Тільки з космосу буде видно…


© Copyright: Олена Шовкова, 2010[/SIZE][/COLOR][/FONT][/SIZE]

• 
• 
•